Міжнародний кінофестиваль PNAKH відібрав для показу на "Тижні біженців" фільм Одеської кіностудії "Чому я живий" (реж. В.Новак)!
Це фестивальні покази від Міської Ради Брайтону для англійців та британців у дуже вшанованому закладі Брайтона - Ювілейній Бібліотеці.
Дякуємо за можливість показати наш фільм міжнародному глядачеві!
PTAKH – UKRAINIAN FILM FESTIVALS in UK - це новий український кінофестиваль із британською пропискою, що сприяє розповсюдженню української культури у світі!
Оповідь у фільмі "Чому я живий" ведеться від особи десятирічного хлопчика Женьки.
Маріуполь. Довоєнне життя в невеличкому українському місті, на березі Азовського моря, з добрим сімейним побутом, сварливими сусідами, самодіяльною оперою, з доносами в «енкаведе» і танцмайданчиком у міському саду, з гонінням за віросповідання і, певна річ, з любов’ю.
Сімнадцятирічні Фрося і Льончик кохаються першим палким коханням і мріють одружитися. Але Фрося українка, а Льончик єврей, дуже важко батькові дівчини породичатися з таким. Олексій Іванович добрий чоловік, але своєрідний православний вірянин. Як йому поступитися своїми переконаннями та пустити в сім’ю іновірця?
Трагікомічна ситуація обертається на користь закоханих. Звістка про вагітність Фросі змінює стан справ. Народилася дівчинка, Лорочка. І сталося це першого ж дня війни. Льончик пішов на фронт, заповівши Фросі берегти їхню донечку.
Курними вулицями невеличкого українського міста відступали радянські частини. Окупація. Розбомблений танцмайданчик, доноси, мародерство, фашистський терор стосовно євреїв; розстрілюють усіх, навіть дітей мішаної крові… На вівтар порятунку людського життя кожен із героїв тепер покладає свою болючу жертву – і Олексій Іванович, і Овсій Хавкін (Льончиків батько), і Фрося.
Підліток Женька під фінал картини виростає в дев’ятнадцятирічного юнака та закінчує свою оповідь уже за мирних повоєнних років. На подвір’я рідного дому, після десяти років сталінських таборів за зв’язок з німецьким офіцером, повертається постаріла Фрося. Вона виконала чоловіків заповіт, урятувала їхню донечку, заплативши за це ту ціну, якої зажадали обставини.